Програма курсу

• Тема 1. ФІЗІОЛОГІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ТА ПАТОФІЗІОЛОГІЯ НАСЛІДКІВ ТРАВМ

  Функціонування нервової системи як основа адаптації людини до фізичних і психоемоційних навантажень. Центральна та периферична нервова система, принципи нейрональної взаємодії, роль нейромедіаторів у регуляції поведінки, емоцій та когнітивних функцій.
  Нейробіологія стресу та травми. Фізіологічна реакція організму на загрозу. Механізми переходу гострої стресової реакції у хронічний патологічний стан.
  Нейрофізіологія бойового стресу. Особливості функціонування нервової системи в умовах тривалої загрози життю. Формування «бойового мозку». Вплив психотравми на когнітивні функції.
  Нейропластичність нервової системи як біологічна основа відновлення після травми. Фізіологія повернення з війни: особливості адаптації нервової системи.

• Тема 2. ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЯ У СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТА МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ

  Сучасна реабілітаційна модель допомоги постраждалим від бойових дій. Основні принципи фізичної, психологічної та соціальної реабілітації. Мультидисциплінарна реабілітаційна команда: склад, функції та взаємодія фахівців. Місце психолога та психотерапевта у реабілітаційній команді. Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) як спільна мова реабілітаційної команди. Застосування МКФ для оцінки наслідків психотравми: визначення порушень функцій, обмежень активності та участі, планування реабілітаційних втручань. Мультидисциплінарна взаємодія у процесі психофармакотерапії: співпраця лікаря-психіатра, лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, невролога, психолога, психотерапевта та інших членів команди.
  Індивідуальний реабілітаційний план (IRP): постановка реабілітаційних цілей, оцінка функціонування та моніторинг результатів.

  Борисова О. ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ У ПСИХОРЕАБІЛІТАЦІЇ УБД Психологічна оцінка перед початком фармакотерапії: структура психотравматичного досвіду, наявність моральної травми, Я-концепція після бойового досвіду, ресурси підтримки. Відповідь на питання, що саме лікує фармакотерапія: симптом чи психологічний конфлікт. Психоосвіта щодо психофармакології. Психологічний супровід адаптації до препаратів. Робота з психологічними причинами симптомів: фармакотерапія стабілізує настрій, але не лікує психотравму.

• Тема 3. ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ НАСЛІДКІВ МІННО-ВИБУХОВИХ ТРАВМ

  МВТ: поняття, механізми виникнення та основні види уражень. Патофізіологічні та нейропсихіатричні наслідки МВТ. Клінічні прояви після МВТ: що важливо знати психологу. Загальні засади фармакотерапії після МВТ: що має знати психолог про медикаментозне лікування. Інтерактивний блок: межі компетенцій психолога, “червоні прапорці”, маршрутизація пацієнта. Фармакотерапія больового синдрому після МВТ: принципи, ризики, міждисциплінарна взаємодія. Когнітивні порушення після МВТ: доказові підходи до корекції, роль реабілітації та обмеження “ноотропної” терапії. Емоційні порушення після МВТ: антидепресанти, анксіолітики, нормотиміки, антипсихотики-показання, ризик, роль психолога. Порушення сну після МВТ: сучасні підходи, немедикаментозні та медикаментозні стратегії, ризики седативних засобів. Коморбідність: МВТ і розлади вживання психоактивних речовин, хронічний біль, афективні розлади. Клінічний кейс: алгоритм взаємодії психолога з лікарем у веденні пацієнта після МВТ.

• Тема 4. ПСИХОТРОПНІ ПРЕПАРАТИ У ЛІКУВАННІ НАСЛІДКІВ УЧАСТІ В БОЙОВИХ ДІЯХ

  Класифікація психотропних препаратів та їх роль у психофармакотерапії. Основні групи психотропних препаратів: антидепресанти, анксіолітики, антипсихотики, нормотиміки, гіпнотики. Клінічні принципи застосування психотропних препаратів. Оцінка ефективності терапії та корекція призначень. Генетичні фактори, що визначають дію психотропних засобів. Етичні аспекти застосування психотропних препаратів: інформована згода пацієнта; баланс користі та ризику; проблема надмірного призначення препаратів. Безпека та фармаконагляд у психофармакології (побічні ефекти, контроль терапії).

• Тема 5. СЕДАТИВНІ ПРЕПАРАТИ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОЇ ТА ПСИХОЛОГЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ/ЦЬ БОЙОВИХ ДІЙ

  Загальна характеристика седативних засобів та механізм їхнього впливу на ЦНС. Основні групи седативних препаратів: бензодіазепіни, седативні антидепресанти, седативні антипсихотики, гіпнотики, рослинні седативні засоби. Показання до застосування. Ризики формування залежності та обмеження застосування, побічні ефекти. Порівняння синтетичних і рослинних препаратів. Транквілізатори: історія виникнення, класифікація, механізми дії, побічні ефекти та особливості застосування. Показання до застосування седативних препаратів при бойовій психотравмі: тривожні розлади, гіперактивація нервової системи, панічні стани, порушення сну.

• Тема 6. АНТИДЕПРЕСАНТИ ТА НОРМОТИМІЧНІ ЗАСОБИ У ПСИХОФАРМАКОЛОГІЇ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ УЧАСНИКІВ/ЦЬ БОЙОВИХ ДІЙ

  Історія відкриття та розвитку антидепресантів. Нейробіологічні механізми їхньої дії. Основні групи антидепресантів та їхня характеристика. Клінічні показання до застосування антидепресантів при депресивних і тривожних розладах, ПТСР. Клінічні протоколи фармакотерапії депресії. Нормотимічні засоби (стабілізатори настрою): механізми дії, основні представники (літій, вальпроати, ламотриджин та ін.), показання до застосування при афективних розладах і емоційній дезрегуляції. Ризики та обмеження, побічні ефекти, взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Тема 7. ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОСТИМУЛЯТОРІВ, НООТРОПІВ ТА АДАПТОГЕНІВ У ПРОЦЕСІ ВІДНОВЛЕННЯ УЧАСНИКІВ/ЦЬ БОЙОВИХ ДІЙ

  Історія виникнення препаратів збуджувальної дії та джерела психостимулюючих речовин. Нейрофізіологічні механізми психостимуляції: роль дофаміну, норадреналіну та адреналіну в регуляції психічної активності. Сучасні групи психостимуляторів та механізми їхньої дії. Основні фармакологічні ефекти психостимулюючих препаратів. Клінічні показання до застосування, можливі побічні ефекти та ризики. Ноотропні засоби: визначення, класифікація та механізми дії. Фармакологічні ефекти ноотропів, їх роль у покращенні когнітивних функцій, пам’яті та концентрації уваги. Адаптогени: визначення поняття, класифікація та механізми дії.

• Тема 8. ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПСИХОЗІВ ТА МАНІАКАЛЬНИХ СТАНІВ

  Поняття психозу та маніакальних станів, основні симптоми та клінічні прояви. Нейробіологічні механізми розвитку психозів та маніакальних станів: роль дофамінергічної, серотонінергічної та норадренергічної систем. Типові та атипові нейролептики. Механізми дії антипсихотичних препаратів та їх фармакологічні ефекти. Фармакотерапія маніакальних станів: застосування нормотимічних (антиманіакальних) засобів. Побічні ефекти антипсихотичних та нормотимічних препаратів, ризики та обмеження застосування. Принципи вибору фармакотерапії при психозах та маніакальних станах.

• Тема 9. МЕДИЧНИЙ КАНАБІС У СУЧАСНІЙ МЕДИЦИНІ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

  Історія застосування канабісу в медицині: традиційні практики та сучасне відновлення медичного використання. Ендоканабіноїдна система організму: структура, рецептори CB1, CB2 та їх роль у регуляції фізіологічних процесів. Правове регулювання медичного канабісу: досвід легалізації у різних країнах світу та сучасний стан законодавства в Україні. Показання до застосування медичного канабісу у клінічній практиці (больові синдроми, спастичність, ПТСР, нудота при хіміотерапії тощо). Побічні та небажані ефекти застосування медичного канабісу, ризики та обмеження використання. Етичні та клінічні аспекти застосування медичного канабісу: питання залежності, безпеки та відповідального медичного використання.